Про Ужгород


Ужгород – місто цікавих історичних пам'яток і архітектурних ансамблів, місто сакур і магнолій.


Над Ужгородом, звідки не глянь, височіє сіра споруда середньовічного замку. Його мури бачили, як народжувалося і зростало місто. Пам'ятка фортифікаційного мистецтва X-XVII ст., один з головних предметів гордості ужгородців древній замок, височіє у східній частині міста. З якої б сторони ви не наближались до Ужгорода, у поле зору завжди потрапляє різьблений обрис старовинного замку. Ужгородський замок належить до найцінніших історичних і військово-архітектурних пам'яток Закарпаття. Історія замку нараховує понад тисячу років. Стверджують, що укріплення на Замковій горі існувало вже у 872 році. Зводилось воно, напевне, як і всі тогочасні замки на Закарпатті: люди повинні були носити каміння, воду і вапно аж на вершину крутої гори. До ваківки – своєрідного будівельного розчину, додавали солодке молоко, били яйця, додавали до нього і материнське молоко, щоб мури були міцнішими.
Сьогодні у головному корпусі замку розташований краєзнавчий музей. Його експозиція розповідає про історію та природу краю.

На південному схилі Замкової гори, поряд із замком, розташований один з небагатьох у країні скансенів – Закарпатський музей народної архітектури і побуту площею 3,5 га. Відкрито його у 1970 р. Всі експонати розташовані просто неба, бо являють собою взірці будівель низинних і гірських районів Закарпаття. У ньому зібрано характерні споруди дерев'яної будівельної архітектури Закарпаття, селянських меблів, одягу, речі хатнього вжитку, господарські знаряддя, вироби домашнього ремесла тощо. Все це найцікавіші взірці народного зодчества, що були властиві різноманітним етнічним групам Закарпаття, і твори народного прикладного мистецтва, які відображають життя і побут закарпатського села кінця XVIII початку XX ст...

Кафедральний собор споруджений у 1646 році як головний елемент монастирського комплексу ордена єзуїтів. Спочатку будинок собору являв собою тринефну базиліку, витягнуту з півдня на північ. У зв'язку з завершенням у 1773 році діяльності ордену, споруду оголосили кафедральним уніатським собором. До собору прибудували дві дерев'яні башти, одна з яких у 1812 році була пошкоджена ураганом, а другу за вказівкою єпископа розібрали. Через два роки справа від собору була споруджена башта із дзвіницею, яка простояла там до другої половини XIX століття.

Горянська ротонда – унікальна архітектурно-мистецька пам'ятка, взірець техніки будівництва, характерної для південно-західних земель стародавньої Русі. У найдавнішій частині будови виразно виступають елементи романського стилю, зовнішнє оздоблення – зразок візантійського храмового зодчества й архітектурних стилів східних слов'ян. Ротонда цінна і з мистецького боку. На стінах найдавнішої частини збереглися фрески XIII- частково XIV століття на різні релігійні сюжети. Що було спочатку на стінах цього архітектурного дива, поки що залишається таємницею.

Стару частину міста – площі Корятовича, Театральну, а також вулицю Корзо – колись називали ужгородським "корзо", тобто місцем вечірніх прогулянок. Це була суто аристократична, так би мовити, зона, куди простому люду без нагальної потреби заходити не рекомендувалося. Остаточно сформувавшись уже наприкінці ХІХ ст., ужгородське "корзо" не раз перебудовувалось, але план нинішніх площ і вулиць залишається незмінним практично ось уже кілька сторіч. Сьогодні – це пішохідна зона.

DLE 9.6 DLE   UCOZ  joomla!